Проєкт відбувався наприкінці червня. Розкажи про нього, хто брав участь та де проходив?
«Мені пощастило поїхати до улюбленого міста за межами України - історичної столиці Туреччини - Стамбулу. Там і відбувався цей чудовий проєкт, тема - «Ідентичність». Участь брали Туреччина, Україна, Македонія, Великобританія, Литва та Словаччина.»
Які враження?
«Сподівання більш, ніж виправдались! Було надзвичайно цікаво. Ще до участі у проєкті я знала, що неформальна освіта - це дуже «моя» річ. Крім того, я навчаюсь на факультеті міжнародних відносин, а що може краще вплинути на рівень знань, ніж емпіричний досвід спілкування з іноземцями? У культурному сенсі також було багато нових відкриттів, а для мене як музейної працівниці це дуже важливо.
Також можу говорити про відкриття всередині себе, адже на таких проєктах спілкуєшся з кількома десятками людей і це одиночно щось міняє у твоїй голові - інші думки, інший досвід, інша манера спілкування. Усі ці речі розвивають.»
Як щодо української команди?
«Так, була чудова українська команда, що складалась з 10-ти людей. Були учасники з Дніпра, Каховки, Києва, але все-ж більша частина є вихідцями з заходу нашої країни - Львів, Івано-Франківщина та Тернопільщина. Я була вражена тим, як швидко ми стали друзями, як злагоджено працювали та яке сильне враження справили на іноземців.»
Зазвичай такі проекти мають «міжнародний культурний вечір», це час коли ти можеш представити свою країну. Як це було у Вас?
«Власне, на культурному вечорі ми й продемонстрували силу нашої команди. Нам вдалось показати культуру - ми були одягнені у вишиванки, станцювали два танці, пригощали українськими смаколиками та співали пісень. Однак найбільший акцент ми все-ж зробили на тому, щоб розказати людям про війну. Кожен з нас розповів про свій особистий травматичний досвід, зв’язаний з агресією росії. Ми також донесли те, що Україна була державою зі значно вищим рівнем життя, ніж більшість схильні думати. Ми розповіли та показали як щасливо жили, доки кляті сусіди не вирішили нас вбивати за те, що ми - українці.»
Якими були враження іноземців?
«Іноземці сказали, що наш виступ на культурному вечорі нагадав їм американські гірки, бо було то дуже сумно (коли йшлось про війну), то дуже весело (коли ми танцювали, співали та частували їх). Вони також додали, що таке представлення дало розуміння того, як живуть українці, балансуючи між життям та війною. Ще з першого дня ми відчули велику підтримку литовців та словаків, а інші команди почали більш активно висловлювати свої думки після культурного вечора. Загалом можна говорити, що байдужими були десь 30% присутніх, більшість все-ж бажали говорити про війну та висловлювати нам підтримку.
Чи встигла насолодитись Стамбулом?
«Так, звичайно! Я обожнюю все турецьке і ця поїздка частково стала продовженням моєї дипломної роботи (тема - Українсько-турецькі відносини). Крім того, це далеко не перша моя поїздка до Туреччини, тож можна було впевненіше вибирати маршрути.
Вільного часу було небагато, але ми встигли погуляти, спробувати фантастичну їжу, познайомитись з усіма котами та просто подихати мирним повітрям. Але такої насолоди, яку я отримувала від подорожей раніше відчувати більше не можу - постійно зайнята важкими думками, оновленням новинних ресурсів та перевіркою додатку з повітряними тривогами. Щиро надіюсь, що зовсім скоро зможу повернутись туди на літаку, що вилетить зі спокійного Львова і усі дивитимуться на нас з захопленням, а не співчуттям.»
Поїдеш ще?
«Так, я сподіваюсь, що це не останній проєкт для мене, бо я дійсно відчула себе там «у своїй тарілці». Якщо робота та ситуація в країні дозволятимуть, то я продовжуватиму їздити. Треба вчитись, розвиватись, навчати інших русофобії та популяризовувати українську культуру! Все буде Україна!»