«Далі лише перемога»: інтерв’ю з Олегом Молдавчуком

Підприємницька допомога під час війни

Місцеві люди продовжують працювати заради перемоги.

Олег Молдавчук — ворохтянин, підприємець і засновник компанії з активного відпочинку «Скита Рафтинг».

Про волонтерський досвід роботи — читай далі в нашому матеріалі.

- Яким було твоє 24 лютого? 

О 05:40 до мене подзвонила клієнтка з Нової Каховки і сказала, що в них літають ракети — запитала чи в нас те саме. Це був незрозумілий дзвінок серед ночі. Я здивувався і почав перевіряти новини. 

У мене було спокійне, поступове прийняття. До цього працював із тілесним терапевтом, тому мені вдалось «увійти у війну» із стабільним фізичним та емоційним станом. 

- Скільки часу знадобилось від гніву, нерозуміння до прийняття і волонтерства? 

У мене був короткий шлях. Уже 26 лютого перевозив біженців з Тернополя. Спочатку ми приймали людей у себе в садибі, консультували та допомагали. 

- Якою була твоя волонтерська робота? Та наскільки різною? 

Спочатку їздив своїми машинами за гуманітарною допомогою в Польщу, долучався до волонтерських груп і виконував різні функції: забезпечення, комунікація, зв’язки. Ми знаходили, де можна  закупити жилети. Гуманітарну допомогу возили з Польщі. Нам допомагали Іспанія, країни Прибалтики та Франція. 

- Чи була робота саме у Ворохті? 

У себе ми ініціювали збір техніки з місцевих. Зібрали 14 квадроциклів і 2 баггі. Вже 29 лютого все було у «Коломийської Десятки». 

Також у Ворохті, в дитячому санаторію «Смерічка», були і частково залишаються діти-сироти з харківських дитбудинків. Ми шукали, звозили ліжечка і робили все можливе для них. 

- Як щодо фондів і об’єднань?

Було волонтерство із «Асоціацією готельєрів», згуртованість та початок збору коштів. Паралельно працював із «Карпатським волонтерським центром» та ВФ «Грофа», доставляв вантажі по Україні і до кордону, допомагав друзям та знайомим. 

- Чи зміг протягом літнього сезону поєднувати роботу з волонтерством? 

Поєднувати доводилось, хоч сезон і робота були менш насичені. З часом волонтерство зменшувалось — не вистачало ресурсу. Окрім цього, ми забезпечили всіх наших хлопців. Держава почала потужніше працювати, відповідно і робота волонтерам полегшилась. 

- На твою думку, чи має волонтерство бути безкоштовною роботою?

У моєму випадку про жодні кошти і мова не йшла.

Якщо люди волонтерять на постійні основі, то мабуть, гроші потрібні. Проте, якщо це стихійно і було таким «ривком» на 3-4 місяці, як у нас, то ні. 

- Волонтерство наповнює чи навпаки забирає більше енергії? Що далі?

Волонтерство, як і будь-який інший процес — забирає енергію. Проте, якщо правильно отримувати зворотній зв’язок — наповнює. Це цінно, коли є вдячність та комунікація з людьми.

Насправді є волонтери, які зробили набагато більше. Моя робота порівняно з ними не є такою значною. Проте знаємо, що ми разом і далі лише перемога! 

Читайте також:

«Я гордий за своє місто» - інтерв’ю про волонтерство «Паляниці» від початку війни

Храмове свято у Ворохті

Родині з Ворохти потрібна допомога - згорів будинок (ФОТО)